Село на нашій Україні —
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати… -

писав, милуючись краєвидами навесні, Кобзар. Поринути у світ Тарасової весни можна, зазирнувши до Національного музею народної архітектури та побуту України, що і зробили ліцеїсти 102 навчальної групи разом із класним керівником Краснокутською Н.В. 18 квітня 2016 року.

    Ніби перемістившись машиною часу, опиняєшся замість гамірного міста у затишному чарівному місці, де полюбляють  відпочивати кияни та гості міста, називаючи його просто -  Музей Пирогово. Тут неймовірна атмосфера, адже де ще можна побачити більше, ніж 300 експонатів ХVI – XX ст. з усіх куточків України. Тут можна протягом одного дня побувати на Полтавщині і Наддніпрянщині, на Поліссі, Поділлі і в Карпатах… Кожен з ліцеїстів зміг  хоча б подумки потрапити у рідні краї, уявити своїх  прабабусь, бабусь, прадідусів, дідусів у ті часи, коли вони були ще зовсім юними.

    Наша подорож розпочалась на пагорбі, з двох вітряків, що, ніби вартові, охороняють це осереддя духовного простору українського етносу. Звідси відкривається чудовий краєвид на долину, у якій затишно розташувалася перша експозиція – традиційне село Середньої Наддніпрянщини.

     Стара школа…Чи можна собі уявити сучасне навчання у такому закладі, але  впевнена, що багато хто з ліцеїстів залюбки перемістився б у часі, щоб відчути ту атмосферу, коли бігли до школи, дочекавшись когось зі старших, щоб можна було взутися, оскільки навчання відбувалося переважно у холодну пору року, коли роботи по господарству вже майже не було. Пожовклі світлини доводять, що небагатьом так щастило… А чого варті різки у куточку?!

Заходимо до однієї з хат, і одразу впадає у вічі заведений порядок: господарчий двір неодмінно був відгороджений від так званого «чистого двору»; у чистому дворі – хата, зільник з квітами, позаду хати садочок, а в господарчому дворі – клуня, саж, повітка, хлів. Таке планування підтримувало чистоту і охайність, і навіть кури не мали права заходити у чистий двір («у неї в дворі кури гребуться» – казали в народі про недбайливу господиню). А хлопець, побачивши в’язку калини над дверима хати, де жила дівчина, через тин переходив, лише добре подумавши, оскільки, перетнувши так званий «кордон», мав неодмінно одружитися. Сучасним юнакам, думаю, є над чим задуматися. А он, біля печі, стоять горщики-«близнюки». Дитина, навчившись ходити, вже мала допомагати дорослим, і саме у таких горщиках носила їжу в поле.

      Останній регіон, до якого наближаємося, – це унікальний живописний край Карпати, що розкинувся на трьох пагорбах, порослих буками та смереками. І саме тут можемо побачити знайомі місця з популярного  серіалу «Останній москаль».  Після тривалої мандрівки хотілося якнайдовше відпочити на зеленій галявині і насолодитися чистим повітрям та пейзажами. Але час нещадно нагадував, що треба повертатися до ліцею.

      Що ж, ми дійсно чудово провели час! Не лише відпочили від міста, вдосталь нагулялись, а й відчули атмосферу минулого. Впевнена, що ця мандрівка до музею, не була останньою!

   Н.В.Краснокутська

Контакти

Поштова адреса:

Електронна пошта:

Телефони для довідок:

© Юридичний ліцей імені Ярослава Кондратьєва - 2024

 

Передрук усіх матеріалів веб-сайту, в тому числі відеосюжетів, а також
цитування будь-якої інформації дозволяється лише за умови наявності прямого індексованого гіперпосилання на сайт naiau.kiev.ua

 

Відділ комп'ютерного та програмного забезпечення НАВС